Лепкий Богдан Портрет Миколи Устичновича. 1885р. Папір, олівець.

Сьогодні виповнюється 210 років від дня народження Миколи Устияновича — письменника, священника, громадського діяча. Дотичними до цієї постаті є і представники родини Лепких. Особисто із діячем та його сином Корнилом був знайомий батько Богдана Лепкого о. Сильвестр Лепкий, коли працював у Ялинкуватому на Львівщині. А сам Богдан знав його за творами та зі спогадів батька. Проте, коли у Бережанах готували вечір пам’яті Миколи Устияновича, взяв у ньому активну участь, намалювавши його портрет. Той портрет зберігся до нашого часу і сьогодні експонується в музеї Богдана Лепкого. Саме його представляємо як "Експонат дня". 

Ось як митець згадував про це у творі «Казка мойого життя»:

«Було мені 13 літ, як помер відомий наш письменник, товариш Маркіяна Шашкевича, Микола Устиянович. Батько мій, коли ще був молодим священиком у стрийських горах, пізнався з ним і дуже його цінив. На вістку про його смерть приїхав до Бережан і подбав, щоби бережанці гідно пом’янули заслуженого покійника. В церкві влаштовано високу могилу, обложено її рутою і барвінком, обставлено ялицями, все було як годиться, тільки портрету бракувало. На щастя, в однім із дідових альбомів знайдено гарну фотографію з підписом «Микола Устиянович», і мені казали з неї зробити портрет. Часу було мало – один день. І мені чомусь - то здавалося, що як мало часу, то й портрет слід робити малий. І почав я робити цей малий портрет і то чорною крейдою. Думав, що минуся, бо ніяк мені не вдавалося ні гарні, м’які контури поетового обличчя, ні його шовкове волосся, ні навіть скунсове футро. Але якось я зробив цей портрет, і за деякий час у «Ділі» появився допис про Устияновичеві поминки в Бережанах. Дописувач згадав і мій портрет, називаючи мене «многонадійним молоденьким малярем» чи якось подібно. Донині тямлю, як мені було соромно й прикро. Я чув, що портрет був марний, а мене хвалили за нього».