Сьогодні Україна відзначає День Європи. З цієї нагоди пропонуємо Вашій увазі онлайн-проєкт "Краків в житті Богдана Лепкого", який проведе Вас стежками та місцями діяча однієї з мистецьких столиць Європи.

Відеоролик Краків у житті Богдана Лепкого

Нема такого другого психолога в новелі й нема такого

другого віртуоза слова, однаково міцного в діалогах,

як і в передачі найскладніших порухів людського "я". 

Богдан Лепкий

  Сьогодні виповнюється 150 років від дня народження українського письменника Василя Стефаника. 

     Музей Богдана Лепкого не може оминути своєю увагою цю визначну подію, оскільки Богдан Лепкий та Василь Стефаник були не просто друзями, а саме Лепкий своїми публікаціями про Стефаника, разом з Франком, заклав підвалини наукового осмислення новелістики свого приятеля не лише в українській літературі, а й зробив чимало для популяризації його творів у польському та чеському культурному середовищі.  

Богдан Лепкий про Василя Стефаника

БІЛЯ ПЛАЩАНИЦІ

Тямлю, як дитиною малою

Нарвав фіялок синіх між гробами,

Росистих, свіжих, а сумних, як очі

Сиріт бездомних, і біг у церкву нашу,

Стареньку, мохом порослу церковцю.

Там перед царськими воротами на плиті

Лежав Розп’ятий. Руки мав пробиті,

Ноги й ребра, і кров невинно

Спливала каплями великими важкими

На хустку білу, як сніг свіжий.

Свічки воскові в головах горіли,

І пахло свіжо наткане чатиння…

Сільського маляра рука невчена

Уміла стільки смутку і терпіння,

І стільки жалю в це лице вложити,

Що кождий, в кого серце не з каміння,

Мусів здригнутися в душі і приклонити

Коліна перед Тим, що так хотів терпіти

І вмерти, щоб нас спасти від смерти.

Тямлю, неначе це було би нині.

В душі дитячій я згинав коліна,

Клякав на плиті біля плащаниці

І клав на рани Божі ті фіялки сині …

Тямлю, неначе це було би нині…

     Богдан Лепкий