Однією зі сторінок багатогранної спадщини Богдана Лепкого є значний пласт публіцистики. Писав її митець для тогочасних українських періодичних видань, часто еміграційних, починаючи з кінця ХІХ ст. Саме публіцистику Богдан Лепкий вважав дієвим засобом у вихованні нового покоління української еліти — національно свідомої. Чимало з цих творів не втрачають своєї актуальності в наш час і можуть бути виховною лектурою не лише для молоді, а й для зрілих віком активних учасників суспільно-політичного життя країни.
З нагоди 149-ї річниці від дня народження Великого Сина України пропонуємо вам у рубриці «Лепківська цитата дня» невеличкі фрагменти зі статей, які публікував Богдан Лепкий на сторінках української еміграційної періодики.
9 вересня виповнюється 252 роки з дня народження зачинателя нової української літератури Івана Петровича Котляревського. У фондах музею Богдана Лепкого зберігається кілька видань його невмирущої «Енеїди». До виходу двох з них особисто долучився Богдан Лепкий, коли як редактор співпрацював з українськими видавництвами в Німеччині під час Першої світової війни.
Проминуло літо і знову вересень покликав за парти школярів. 1 вересня — це, традиційно, перший дзвоник у школі і хвилювання першачків та випускників, море квітів і білих бантів, і, звичайно, перший у новому навчальному році урок.
Цьогоріч музей Богдана Лепкого продовжив багатолітню традицію проведення для школярів міста перших уроків.
26 серпня у музеї Богдана Лепкого відбулась зустріч з незвичайною жінкою — художницею Ганною Ткачик. Виставка «Україно, наша мати, наша земленько свята!», на якій представлені живописні роботи мисткині, експонується в музеї від середини серпня і приурочена 30-й річниці Незалежності України. Твори саме Ганни Андріївни вибрані до організації виставки не випадково. Адже, оглянувши представлені на виставці роботи, не знайдемо звичних нам пейзажу чи натюрморту, квітів на полотні. Відчутно, що художницю дуже хвилює сприйняття світу, а також Україна, її історія, доля, багатовікова боротьба її синів і доньок за кращу долю для майбутніх поколінь. Поламана у вихорі сторіч борні, але незнищенна постає з її полотен ненька Україна.