Сьогодні вечір, що передує дню Святого апостола Андрія Первозванного. Свято Андрія, або просто Андрія — це не тільки релігійне свято, але й народне. За давніми народними віруваннями вважають, що ніч з 12 на 13 грудня наповнена чарами. Андрієва ніч допомагає незаміжнім дівчатам пізнати свою долю: чи доведеться ще рік дівувати, чи на щасливицю чекає вдале заміжжя. І ворожити слід саме у ніч перед святом.

У творах Богдана Лепкого можна зустріти опис багатьох народних звичаїв та обрядів: різдвяних, великодніх, пов’язаних зі жнивами, святом Трійці тощо. У «Казці мойого життя» митець описав, як саме відзначали найбільші релігійні свята у його родині, яких народних звичаїв дотримувалися. Не оминув письменник увагою і вечір перед святом Андрія Первозванного, один із розділів третьої частини «Бережани» має назву «Вечір під св[ятого] Андрея». Тут Б. Лепкий розповідає як ще малим спостерігав за дівочими ворожіннями напередодні Андрія, які організовували його тітки, описує кілька видів ворожби: на балабухах, виливання воску, калатання ложками по паркані, переставляння дівочих черевичків. А ще подає розповідь далекої родички тети Олесі про грішну ворожбу, якою не варто займатись.

Подаємо невелий уривок цього розділу, а повністю зможете прочитати у «Казці мойого життя» Богдана Лепкого.

ВЕЧІР ПІД СВ[ЯТОГО] АНДРЕЯ

— Мали ми сусіда, великого багача, що мав доньку Олю, одиначку, гарну, багату, але не мудру.

— Чому б то не мудру

— А тому, бо опівночі перед святим Андреєм засвітила свічки, поставила дзеркало, взяла ножиці в праву руку, дивилася в дзеркало й чекала.

Ілюстративне фото з мережі Інтернет

 З початком Другої світової війни Лев Лепкий почав працювати заступником головного редактора української газети «Краківські вісті». Часто там друкувались його фейлетони під загальним заголовком «От так собі», переважно вони були підписані псевдонімами, криптонімами. У них автор зачіпав чимало злободенних тем, подаючи їх у сатиричному чи гумористичному викладі. Пропонуємо вам один з них.

«От так собі»

Доволі часто пишеться в нас, що історія повторяється, або не повторяється. Буває, що в тому самому часописі  й на цій самій сторінці є раз так, раз інакше.

Воно є правильно. Бо може бути так і сяк: залежить, як кому подобається і який мудрець пише. Все можна доказати, навіть кожний мусить повірити.

Та йде про устійнення. Треба ж раз поставити якусь тезу. І я ставлю.

Отже, не все повторюється історія в народів. Повторюється тільки в нас. І то з усією докладністю, фотографічно.

Лепкий Богдан Портрет Миколи Устичновича. 1885р. Папір, олівець.

Сьогодні виповнюється 210 років від дня народження Миколи Устияновича — письменника, священника, громадського діяча. Дотичними до цієї постаті є і представники родини Лепких. Особисто із діячем та його сином Корнилом був знайомий батько Богдана Лепкого о. Сильвестр Лепкий, коли працював у Ялинкуватому на Львівщині. А сам Богдан знав його за творами та зі спогадів батька. Проте, коли у Бережанах готували вечір пам’яті Миколи Устияновича, взяв у ньому активну участь, намалювавши його портрет. Той портрет зберігся до нашого часу і сьогодні експонується в музеї Богдана Лепкого. Саме його представляємо як "Експонат дня". 

Сьогодні виповнюється 133 роки від дня народження одного з визначних представників родини Лепких – Лева Лепкого.

Лев Лепкий увійшов в історію української культури як талановитий композитор і художник, поет і прозаїк, журналіст, редактор і видавець, громадсько-культурний діяч, командир кінноти Українських січових стрільців (УСС).