ТВОРЧИЙ ВЕЧІР ВАСИЛЯ САВЧУКА В МУЗЕЇ БОГДАНА ЛЕПКОГО

Як Бог дає комусь дари двоякі,

То з ними і обов’язки такі ж?

Нести із тягарем подвійний кіш

Подужає напевно не усякий.

Але із неба Господу видніш:

Дарує тим, в яких немає ляку,

Прийнять от Бога ношу хоч трояку.

Та ще й радіти: так іти рівніш!

Василь Савчук

Кожна людина є творцем власної біографії, режисером тієї вистави, якою є її життя. Життєвий шлях - це не лише приватне життя, це й творчий внесок кожної людини в історію народу, в його культурний розвиток. Є люди, які віддзеркалюють цінності та ідеали цілого покоління, до якого належать. Таким є Василь Дмитрович Савчук, життєвий і творчий шлях якого знайшов свій відголос у письменництві.

«Ясні очі криниць» - таку назву мала творча зустріч бережанців із Василем Савчуком, поетом, журналістом, краєзнавцем, автором 30 книг, численних публікацій та історико-краєзнавчих нарисів, визнаним лауреатом літературних і літературно-мистецьких премій ім. Братів Богдана і Левка Лепких, ім. Степана Олійника. Наче вірші у однойменній збірці поета, сказані слова, торкались струн душі кожного присутнього у залі, віддзеркалювались у власних роздумах та сподіваннях. Поезія наче музика витала серед гостей зустрічі, кожна нота якої - частина життя Василя Савчука, сповнена глибокою філософією та витонченістю, мелодійним українським словом.

Полотно життєвих доріг Василя Савчука простелилось з рідного Дрищева- Надрічного через солдатські казарми, навчання у Львові до славних Бережан, до берегів Золотої Липи. Торуючи свій життєвий шлях Василь Дмитрович знаходив відраду у поезії. Усе, до чого він прикладав свою творчу силу й енергію розцвітало та розкривалося у поетичних збірках, що свідчить про його непересічний талант.

Зустріч проходила у формі своєрідної мандрівки життєвим шляхом поета, починаючи з перших кроків рідним селом до врожайного на відзнаки та визнання сьогодення.

Спогадами про рідне село поділилась односельчанка, методист відділу освіти Оксана Лещук, прочитавши вірш «Як ся маєш, Дрищеве?». Зі словами вдячності про наставництво та співпрацю з ювіляром звернулась до Василя Савчука та присутніх колега по журналістському цеху, редактор газети «Бережанське віче» Тетяна Будар. Душевними спогадами поділились колишні поліграфісти Надія Сурмач і Любов Ленарт, які друкували його першу поетичну збірку «Отча вишня» (1993).

 

 

Творча зустріч об’єднала митців слова нашого краю. Це Світлана Даньків, Стефанія Білик, Богдан Андрусяк, Ганна Назарків із Козови, життєві стежини яких неодноразово приводили до співпраці та творчого спілкування із Василем Дмитровичем.

Значний внесок у краєзнавчий та літературний розвиток краю був високо оцінений міським головою Володимиром Музичкою, директором музею книги Лілією Зінчук, в. о. директора краєзнавчого музею Наталією Бойко, заст. голови районної ради Романом Висоцьким, сільським головою с. Надрічне Володимиром Бараном. Директор музею Богдана Лепкого Ірина Ухман вручила подяку за багаторічну співпрацю з музеєм та прославу імені Сина Золотого Поділля в поетичному циклі «Краківські думи Богдана Лепкого».

Своє захоплення талантом Василя Савчука та його майстерністю проникнути у найпотаємніші куточки душі висловила оформлювачка палітурки щойно виданої збірки поезій «Росинки з дарованих стежок» вчителька, художниця Ніна Дмитрівна Шупляк.

Кожне добре слово сказане ювіляру, кожен спогад про знайомство чи спільну працю вплітались у вінець вдячності та визнання для письменника, у якому по-особливому сяє звання Почесного громадянина міста Бережан.

Гості творчої зустрічі мали змогу насолодитись поетичним словом Василя Савчука у його власному прочитанні. Атмосферу родинності та затишку створювали пісні на його вірші у виконанні жіночого хору «Глорія», учасниць зразкової вокальної студії «Крок» (кер. Роман Видиш), тріо «Лелія» у складі Наталії Марценюк, Іванни Шаюк, Олександри Воляр, концертмейстер Лідія Зембович.

 

 

Особливе зворушення та сльози на очах викликали вітання від найрідніших: пісня «Отча вишня» у виконанні доньки Лесі та написаний спеціально для батька вірш, відеопривітання від сина Григорія з Вінниці, внуків – Баграта з Китаю та Олександра з Польщі.

 

Як у бездонних очах криниць відображається краса світу, так і у висловлених спогадах, роздумах, привітаннях тернопільських журналістів Василя Томина та Валентини Семеняк, доньки композитора пісні «Бережани» Ірини Кузів-Бездільної, художника Олега Шупляка, фотокора газети Ярослава Мушки, шанувальників – Володимира Карабаника, сусідів Галини й Ігоря Мельників, Ангеліни Андрощук і Галини Шатрук віддзеркалилась краса і доброта душі нашого земляка Василя Савчука. Завершальним акордом заходу стало спільне виконання пісні «Родинонько моя».