Цей дощ – як душ. Цей день такий ласкавий. Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов’їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік. Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен, і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.

Жив–був народ над Прип’яттю – і зник. В Рудому лісі виросли поганки,

і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

Ліна Костенко. 2019

Пам'ять… Вона закарбовує біль, страждання та стає оберегом поступу у майбутнє. Якщо весь народ пам’ятатиме свою історію, він заслуговує на повагу, він вартий того, щоб дивитися у будучність.

В історії нашого багатостраждального народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них — 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. Чорнобиль і досі є незагоєною раною.

Якби не подвиг простих людей, які ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу.Низький уклін всім хто боровся зі страшною бідою. Пам'ять про подвиг нехай не згасне у віках і збережеться в серцях народу.

Пропонуємо Вашій увазі онлайн-проєкт «Чорнобиль», в якому використані інформаційні матеріали Українського інституту національної пам’яті до річниці аварії на Чорнобильській АЕС

https://www.facebook.com/1807341462884952/videos/2692381047648209/

https://www.youtube.com/watch?v=VPobS2AQZLM