Холодний осінній день навіює спогади про літо.

Привид

Бачив я в сні, чи на яві? —

Певно не вмію сказати,

Може лиш хорій уяві

Божа з’явилася мати.

У золотистій киреї,

Ніби небесна цариця,

Квіти сміються до неї

Сонце до неї сміється.

Чом же у неї на лицях,

Ніби задума вечірна?

Чом же в блакитних зіницях

Туга глибока, безмірна?

"Боролись! Боремось! Поборемо!"