Ви тут: Головна
Холодний осінній день навіює спогади про літо.
Привид
Бачив я в сні, чи на яві? —
Певно не вмію сказати,
Може лиш хорій уяві
Божа з’явилася мати.
У золотистій киреї,
Ніби небесна цариця,
Квіти сміються до неї
Сонце до неї сміється.
Чом же у неї на лицях,
Ніби задума вечірна?
Чом же в блакитних зіницях
Туга глибока, безмірна?
"Боролись! Боремось! Поборемо!"